«Потребую дубів, а не тендітних берізок»

Ось і настав Великий Піст – час інтенсивних внутрішніх роздумів над своїм життям, сокрушення серця за вчинені гріхи, глибшого і неустанного навернення та розважань над мукою нашого Господа Ісуса Христа, а найголовніше – пригадування собі, а радше усвідомлення «якою дорогою ціною ми куплені»[1]

Ввечері 4 березня 2014 р. Б. гімном до Святого Духа у нашій семінарійній спільноті розпочалися Великопістні реколекції. Цьогоріч отцем – реколекціоністом був о. Юрій Василенко – адміністратор парафії «Успіння Пресвятої Діви Марії» у Копиченцях, що знаходиться у нашій архидієцезії на Тернопільщині.

Дозволю собі поділитися з Вами декількома рефлексіями від пережитих реколекцій.

Незадовго до початку Великого Посту я отримав листа від свого хорошого друга, практикуючого католика. Він був призначений особисто для мене, але основною темою було священство, тому я не міг залишити його осторонь. Признаюся чесно, мені було важко його читати і він спонукав мене до серйозних роздумів. Так би мовити, цей лист став для мене своєрідним мотто цьогорічних реколекцій.

У своєму листі мій друг-католик розповів мені якого священика він потребує за духовного пастиря, а також яким священик не має бути. Це був крик душі, vox populi[2], який має змінити мене і маю надію не тільки мене. Процитую Вам певний уривок з листа:

«…навіщо стільки слабких? Я потребую лідера, мужнього серця і сильного, відважного і доброго, радісного і мудрого – чи є хто такий? Мені набридли проповіді з папірця! Відвага і мужність – де вони? В кого? Де проповіді, від яких завмирає подих, від яких бадьоришся тілом, де проповіді, після яких хочеться змінити своє життя? Чи усі на своєму місці? Чи може хтось таки вибрав не свій шлях? … чи є той священик, за голосом якого підуть і молоді і літні люди, чи є? Хто зворушує серця? Хто несе мир і від кого випромінюється сила духу? Так, є хороші священики, я не заперечую, але я не потребую, в сьогоднішні, важкі для людства часи, хорошого, а потребую воїна Світла! Хочу одного на сто! У якого буде горіти серце! Натхненний Богом, справжній за своїм покликанням! Треба рятувати людство, виходити в маси, закочувати рукави, а не читати монотонним голосом з листочка! Не варто пахнитися дорогими парфумами так, щоб Тіло Господнє, у вигляді оплатку, було просякнуто тим запахом і йшло мені в нутро. І це не поодинокі випадки…потребую дубів, а не тендітних берізок.»[3]

З першої ж конференції о. Юрія я зрозумів, що збігів не буває. Якби це дивно не звучало, але через отця – реколекціоніста, Господь почав відповідати мені на запитання, які виникли в мені після отриманого листа. Отець Юрій розповідав нам, що ми повинні робити, аби стати гідними священиками – професіоналами і не поповнити лави «недосвящеників»[4].

Святий Дух дає часто близьким людям однакові, або подібні думки, я не один раз досвідчував це у своєму житті та в колі своїх друзів – християн. Це сталося і цього разу, от тільки мій друг – католик і о. Юрій, правдоподібно, навіть не знайомі.

Отже, перейду нарешті до думок і рефлексій цьогорічних реколекцій.

  1. 1. Час

Реколекції – це коли ми, так би мовити, штучно зупиняємо час і переосмислюємо те, чим ми живемо і як ми живемо. Ми прийшли до семінарії за власним бажанням і маємо зростати тут у згоді із власною волею.

«…тебе вибрав Господь, Бог твій…»[5]

Маємо хотіти розвиватися, маємо мати бажання єднатися з Тим, завдяки Котрому ми є тут. Бо якщо в нас нема єдності з Господом і немає довіри до Нього, то відповідно не буде й відносин. А ми прекрасно знаємо чим це закінчується у людей…

Господь має бути другою половиною нашого життя, маємо присвячувати Йому час.

Відкинь усе, не став Богові ультиматуми і рамки. Якщо ми не зробимо цього, то ми програли бій, а відповідно програли ті, до яких ми мали бути послані.

Дай Богові час, щоб стати сильним!

  1. 2. Молитва

Вона є невід’ємною частиною духовної особи. Вона бо дає сили нам, з неї ми черпаємо Віру, Надію, Любов, силу іти далі і боротися зі злом. Молитва єднає нас з Богом, ми стаємо ближче до Нього, ми починаємо бачити себе у світлі, в правді…

Молитва має займати у нас перше місце, вона пріоритетна, вона – VIP[6]. Ми є відповідальні за тих людей, які нас оточують. Ми маємо обов’язок за них молитися. Люди хочуть бачити священика, який молиться і не боїться жити правдами.

  1. 3. Спільнота

Наскільки вона є важливою, особливо у питаннях взаємного виховання один одного. Один у полі не воїн. Спільнота допомагає не зайти туди, куди не варто заходити. Також  спільнота підтримує у важкі моменти, які, будьмо відвертими, бувають у всіх. Спільнота молиться і кожен з нас є її частиною. Кожен з нас додає їй щось, або віднімає, а відтак ми є співвідповідальні один за одного.

Оточуючі нас люди є біля нас не просто так, повторюся – співпадінь немає…

Чи Ти молишся за своїх ближніх?

  1. 4. Євхаристія

Вона найважливіший елемент у житті духовної особи. Воскреслий приходить до нас! Він такий близький, а ми так часто опираємося Благодаті. Так, опираємося! Наприклад, кожного разу коли відкладаємо Святу Сповідь чи молитву…

  1. 5. Віра

Тисячі дрібних речей у нашому житті і поведінці. Вони промовляють краще і сильніше за слова. У наші часи слова в порівнянні із діями майже нічого не варті. Особисто я потребую прикладів, а не багатослів’я. Наша діяльність демонструє ким ми є і чим насправді живемо. Можна знати правду, але не вірити і не жити нею. Самого знання бракує, потрібно вірити!

Чи зростаю я? Чи часом не зупинився? Пам’ятай, Ти маєш стати всім для всіх!

  1. 6. Зло

Не бійся зла. Ісус переміг! Ісус – Господь! Пізнавай себе, живи Таїнствами і довіряй Богу. Гріх, як можна його порівняти – це хвороба, вірус, який отруює душу. З ним потрібно зривати якнайшвидше, не зволікай! Сповідь – неоціненний дар, який Господь залишив нам. Користаймо з нього! Ми, як ніхто інші, маємо бути чутливими на гріх.

Коли гріх у нас – ми не ми. Ми поражені і ушкоджені. Ми не справжні. Не раз зауважував, як після Сповіді просвітлюється розум і ти вже дивишся на певні речі і бачиш їх у іншому світлі.

Сповідь дає чистоту, чистота - благодать, яка не дає місця нічому поганому, а також вона дає робити правильні вибори, правильні ж вибори допомагають нам ставати професіоналами, а ми повинні бути професіоналами. Кожна сповідь дає можливість задуматись над своїм життям і дає можливість починати все з чистого листа.

Думай, аналізуй, працюй над собою!

На кінець

Вірю в те, що кожного з нас сюди привів Господь. Знаю, що багато людей за нас молиться. Дякую усім Вам від імені усіх нас, семінаристів та вихователів, любі брати і сестри!

Кожному з нас Господь дав дар, великий дар… І тільки від Тебе і мене залежить, що ми з ним зробимо, помножимо чи закопаємо…

Священик завжди має плекати у собі людяність. Від людей нас взято і до людей ми повернемося. З пороху ми повстали і у порох повернемося. Потрібно розвивати своє покликання і тоді будеш щасливий. Господь, давши тобі покликання, добре знає в чому Ти будеш щасливий. А батьки тішуться, коли діти щасливі. Потіш свого Небесного Тата!

Отець Юрій закликав нас ставати сіллю. Люди потребують солі. Від солі багато чого залежить! Не приятеля, а доброго пастиря потребують люди, а особливо – мій друг – католик. Тебе і мене чекають люди! Пам’ятай про це!

Всьому свій час! Дай Богу свій час і себе в повноті! Дозрій! Нехай зерно, обумерши, проросте! Прорости! Покора і терпеливість ідуть в парі з мудрістю.

Даром отримали – даром давайте. І перебувайте у Божій благодаті, вона міцніша ніж усе!

сем. Віталій Семіон

 


[1] 1 Кор. 6:20

[2] Голос народу, з лат. мови.

[3] З листа католика.

[4] З листа католика; термін, що окреслює священиків, котрі не до кінця виконують свій обов’язок – автор.

[5] Втор. 7:6

[6] Дуже важлива персона, з анг. мови.

 
Пастирі Архидієцезії

Його Преосвященство
Мечислав Мокшицький
Архієпископ Митрополит
Львівський
* * *
Його Еміненція
Архієпископ
Мар’ян Кардинал
Яворський

* * *
Його Преосвященство
Єпископ Леон Малий

 
Часопис

 
В обєктиві
8a.jpg